Історія

 

Як свідчить переказ, в середині XVIII століття ризький аптекар Абрахам Кунце на підставі старовинного рецепту горілчаного настою цілющих трав, що відноситься до XVII століття, виготовив «диво-бальзам», який під назвою «Бальзам Кунце» був запропонований у 1789 році як ліки російській імператриці Катерині II, яка страждала коліками.

 

Оцінивши цілющі властивості бальзаму, Катерина II дарувала Кунце привілей на його виготовлення. І починаючи з 1789 року в Росії щорічно відправлялося 300 тисяч керамічних пляшок цього напою.

 

Так з'явився лікувальний бальзам «Ризький Кунце» міцністю 16% об. До складу його входили: ароматична вода — 75%, спиртова настоянка — 22, 5% і настоянка шафрану 2,5%.

 

Для одержання ароматичної води композицію з квітів лаванди, листя м'яти перцевої, розмарину і шавлії, плодів кропу, кори кориці заливали сумішшю 87% спирту (70 мл) і води (300 мл) і настоювали 24 год, а потім дистилювали і відбирали 200 мл ароматичної води.

 

Ризький бальзам Гете назвав «еліксиром молодості» і оспівав його в поемі «Фауст». Подібних захоплених оцінок напою дуже багато.

 

У 1845 році промисловець Алберт Волшмідт заснував у Ризі завод для виробництва бальзаму. Рецептура напою, значною мірою ускладнена, була засекречена, підвищилася до 45 градусів міцність напою. З тих пір аж до Другої світової війни секрет приготування напою зберігали представники династії Шрадерів, які працювали на заводі майстрами. У 1939-му вони виїхали до Німеччини, не продавши секрет навіть тодішньому господарю підприємства.